Як видно інформаційна локшина «Кінець епохи бідності», щедро розвішувана навесні на вуха, добігає кінця. Воно то і зрозуміло. Запаси були невеликі. Головне, щоб максимум на півроку вистачало. Навіть епоха пизде@жу вже стала історією.
Неуки сусіди і другани при владі, це ж зовсім інше, ніж куми і друзі при владі. Тим більше на таку ситуацію завжди є хороша приказка - Якщо не можна, але дуже хочеться - тоді можна. І мова навіть не про парламентський принтер, зібраний з дешевих як китайський спортивний костюм деталей. Народу це подобається. Сидять бубочки справно, кнопочки натискають і за щось голосують! За що саме? Господи, та яка власне різниця. Дайте їм ще скільки то днів. Вони ось намутили проект бюджету на 2020 рік. Хороший такий вийде бюджет. Його можна назвати, «Бюджет нездійснених надій». Підвищення пенсій тю-тю. Підвищення зарплат вчителям теж йдуть за відомою адресою. Там багато чого соціально важливого вирушило в утиль. Шкода тільки, що з електоральними терпілами, постраждають мільйони громадян, які з самого початку не вірили в цю зелену пургу.
Але не тут зарита основна проблема. Фінансова бомба уповільненої дії таїться в іншому. З країни йде великий бізнес з іноземними інвестиціями. Ми стаємо токсичними для світового капіталу. Чому? Та тому що вибрали слуг і кухарок недержавного зразка. А ті в свою чергу тупо тиснуть на зелену кнопочку, навіть не розбираючись в суті питання.
Ми звикли часто згадувати економічний успіх Сінгапуру. Так ось. Запорукою залучення іноземних інвестицій (читай вливання фінансових потоків в країну), є прозорі і головне однакові для всіх умови ведення бізнесу. Відсутність ручного права і звичайно ж незалежна судова система. Це викладають на першому курсі економічних факультетів ВНЗ, правда державного зразка. Якщо корпорації стали виводити фінанси з країни, (а це десятки мільярдів гривень податків), то це означає тільки одне - Ми летимо в економічну пі … ду!
Так Так! Ви, покоління зеленки, зробили це разом!
